Halyna Kruk: Wir alle, Europa, sind zutiefst besorgt

Werkstatt/Reihen > Reihen > Masken=Tage

Halyna Kruk (aus Lviv)

Maidangedicht, leider wieder aktuell,

übersetzt von Julia Grinberg

Wir alle, Europa, sind zutiefst besorgt,

so besorgt, manche sogar tot vor Sorge.

Säubere immer mal Youtube, damit die Brutalität hier nicht

deine Bürger verletzt.

Manche von uns wirst du nie zu Gesicht bekommen,

Europa, du hast was im Auge, siehst stur nicht

ihre ausgeschlagenen Augen und Schusswaffenwunden,

sie werden dir, Europa, – nichts für ungut – nicht die Hand reichen können,

(vielleicht nur Prothesen),

um von deiner jahrhundertealten Kultur berührt zu werden.

Bewache deine Grenzen, Europa,

dass auch dich niemand berührt, plötzlich.

Lausche, für den Fall der Fälle, sind wir es, die noch schreien

unter Stockschlägen, Kampfstiefeln, Schäften?

Unsere Kinder werden wütend aufwachsen,

deinen hysterischen tränenreichen

Nachrichten über herrenlose Tiere nicht glauben,

verzeihn Sie, Europa –

wir alle hier sind Tiere –

wir werden abgeschossen wie Tollwütige, mit Munition für Wölfe.

Was hast du, Europa, zu dieser Stunde gemacht? –

Vermisste und Tote gezählt?

Hände gewaschen? Gewartet auf Bestätigung?

Dich versteckt wie ein Ding-an-sich?

Frieden für die Welt, Füdüfüdüwü, nur Geld stinkt nicht

und Opfer

sind keines Schutzes wert, wenn sie keine Tauben sind.

Усі ми, Європо, так глибоко стурбовані,

що деякі навіть убиті.

Чисть частіше Ютюби,

щоб тутешня жорстокість не разила твоїх громадян.

Деякі з наших ніколи тебе не побачать на власні очі.

В тебе теж щось із зором, Європо, ти вперто не бачиш

вибитих їхніх очей і вогнепальних ран.

Деякі більше не зможуть, Європо, не гнівайся,

навіть руки тобі дати

(хіба що протези!),

навіть торкнутись культури твоєї минулих віків.

Сторожи свої межі, Європо,

щоб тебе не торкнулося раптом,

прислухайся, на всякий пожежний, чи ми кричимо ще

від ударів прикладів, армійських чобіт і кийків.

Діти наші виростуть злими, Європо,

не йнятимуть віри

істеричним й слізливим новинам твоїм

про бездомних тварин.

Ти їм вибач, Європо, ти їм не дивуйся,

ми всі тут як звірі –

нас відстрілюють, наче скажених, патронами для вовків.

Що ти, Європо, робила тим часом –

звіряла пропалих і мертвих?

мила руки? чекала підтверджень? ховалась як річ-у-собі?

Миру – мир, муру – мур, тільки гроші не пахнуть.

І жертви

не вартують на захист, якщо вони не голуби…